Будинок рад 1956 р.

Майже два століття тому вулиця Соборна закінчувалася пустирем, частина якого служила міським смітником. Єдиною спорудою на пустирі була будка місцевого гіцеля (тобто “собачника-шкуродера”), який займався виловом бродячих собак…

Наприкінці XIX століття ця територія дещо змінилася, коли тут упорядкували Старий Бульвар (вулиця Старобульварна — нині Гагаріна). Ну а після того, як у 1904 році завершилося будівництво реального училища (тепер – приміщення міської ради), а поруч – жіночої гімназії (нині на її місці – готель “Центральний”), пустир набув вигляду площі. Проте ця площа аж ніяк не предентувала на головну у місті. У ХІХ столітті такою вважався майдан навколо Собору Різдва Богородиці, а з початку XX століття головна площа Проскурова стала вимальовуватися на центральній вулиці, перед входом у міський сад (нині – сквер ім. Шевченка). Саме тут розміщувалися основні адміністративні та світські установи Проскурова: будинок міської Думи й Управи, міський театр і бібліотека, офіцерські збори, тут же планували побудувати і новий головний собор міста. Але з приходом до влади більшовиків собор не побудували, проте звели кінотеатр ім. В.Чкалова, а перед ним встановили пам’ятник В. Леніну. У повоєнні роки Проскурів, ставши обласним центром, почав стрімко зростати. Відповідно до статусу обласного центру виникла потреба будівництва, по-перше, будинку обласної адміністрації, а, по-друге, нової центральної площі. Розглянувши декілька проектів, місцем для центральної площі обрали саме вищезгаданий пустир наприкінці Соборної, що на той час вже частково був забудований одноповерховими будинками. У 1951 році за пректом архітектора І.Чекерди розгорнулося грандіозне будівництво — розчистили місце під площу, по периметру якої одночасно стали будувати трьох- і чотириповерхові адміністративно-житлові будинки та величну споруду Будинку Рад.

Фактично це був перший приклад ансамблевої забудови у Проскурові. Основні роботи були завершені до 1956 року.

На Будинку Рад встановили годинник та шпиль з червоною п’ятикутною зіркою, фасад прикрасили двометрові фігури робітників і колгоспниць. У 1970 році перед Будинком Рад встановили пам’ятник В.Леніну (автори: скульптор Є.Кунцевич, архітектори А.Ігнащенко, Є.Перехрест), а майдан отримав відповідну назву – площа Леніна. Наприкінці 1980-х площа зазнала капітальної реконструкції – її прикрасили нові газони та фонтани. У 1991 році площу Леніна перейменували на Майдан Незалежності, а через рік був демонтований і пам’ятник вождеві пролетаріату..

Сьогодні на майдані Незалежності височить скульптурна композиція відомого хмельницького скульптора, народного художника України М. Мазура «Віра.Надія.Любов».

Будівля виконана у характерному для радянської архітектури 1950-х рр. стилі, основою якого було використання форм і прийомів класики. У її плані виокремлюється центральна прямокутна частина та бічні великі Г-подібні крила. Над центральною частиною зроблена двоповерхова надбудова із двоярусною баштою, на якій з трьох боків (крім тильного) встановлено годинники. Загальна композиція споруди – симетрична, з рівномірним ритмом віконних прорізів. На головному фасаді домінує ризаліт із парадним входом. Ризаліт на рівні другого-третього поверху має чотириколонний іонічного ордера портик, який візуально  продовжений здвоєними напівколонами на всю його ширину. Загальний ритм колонади ризаліту підтримується сандриками, що спираються на колони, якими оздоблені непарні вікна другого поверху фасадів. Міжвіконний простір та наріжжя надбудови декоровано здвоєними пілястрами. Перший поверх споруди облицьований блоками під “рваний граніт”. Споруду увінчує розвинутий карниз, надбудову – парапет, башту – високий шпиль. До поч. 1980-х рр. центральний ризаліт прикрашали виконані з цементу скульптурні композиції (по центру – щит із Гербом УРСР в оточенні прапорів, по боках – робітник та колгоспниця), шпиль увінчувала зірка (у сер. 1990-х рр. її замінено на Тризуб).

Будинок Рад має монументальний, урочистий вигляд і є одним із найкращих зразків повоєнної забудови м. Хмельницького. Він став головною домінантою центральної площі міста – Майдану Незалежності. Площа у плані – прямокутна, її просторовий обсяг із східного боку замкнули два триповерхові житлові будинки та триповерховий адміністративний будинок між ними, побудовані у 1952-54 рр. та витримані у класичних формах.

С. Єсюнін

%d блогерам подобається це: