Житловий будинок кін. ХІХ ст.

Житловий будинок кін. ХІХ ст. (вул. Грушевського, 30)

У середині ХІХ століття проскурівська громадська лазня розташовувалась у маленькому будиночку в прибузьких кварталах. Банщик у діжках привозив на підводі воду з річки та грів її в металевому котлі. Працювала лазня лише в холодну пору року, а влітку городяни милися в річці, у, так званих, «купальнях». На початку 1920-х років у Проскурові діяло вже кілька приватних лазень. Але через відсутність водогону вони не працювали постійно. За однією з історичних версій, у цьому будинку розташовувалася єврейська баня, побудована Абрамом Пейсарнетком.

Але військовим необхідна була щотижнева помивка в лазні. Саме командування гарнізону й підняло питання негайного будівництва потужної лазні. Але спорудження лазні можна було почати лише в комплексі з повною перебудовою комунального господарства міста, яку розпочали в 1928 році. Майже одночасно в Проскурові спорудили водогін (введений у дію у 1929 році), електростанцію (1930) і лазню (почали будівництво у 1929 році). Комплекс лазні, до якого увійшли також котельня й механічна пральня, остаточно був введений у дію в 1932 році. Нове комунальне підприємство одержало назву «Гарнізонна та цивільна комунальна лазня імені 12-річчя Жовтня». Проскурівська лазня стала найбільшою в області, а механічна пральня взагалі єдиною на весь регіон. За день лазня могла прийняти 2200 осіб. Особливим шиком у проскурівчан вважалося відвідування «ванних номерів», яких було всього 7. Загальне громадське відділення мало 41 місце, військове — 75. У 50–60-х роках у лазню стали ходити не лише для того, щоби просто помитися, лазню відвідували «для душі». Для багатьох хмельничан це стало доброю традицією.

С. Єсюнін


Наказом управлінням культури, національностей, релігій та туризму Хмельницької облдержадміністрації від 04.06.2018 №69н затверджено межі та режими використання зон охорони пам’яток місцевого значення, визначених науково-проектною документацією «Історико-архітектурний опорний план м. Хмельницького з визначенням меж та режимів використання зон охорони пам’яток, історичних ареалів», розроблену ПОГ «Інститут культурної спадщини» ВРОКСУ.

Відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам’яток, історичних ареалів населених місць забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Advertisements

Про культурно-мистецький простір міста Хмельницького

%d блогерам подобається це: