Житловий будинок кін. ХІХ ст.

У середині ХІХ століття проскурівська громадська лазня розташовувалась у маленькому будиночку в прибузьких кварталах. Банщик у діжках привозив на підводі воду з річки та грів її в металевому котлі. Працювала лазня лише в холодну пору року, а влітку городяни милися в річці, у, так званих, «купальнях». На початку 1920-х років у Проскурові діяло вже кілька приватних лазень. Але через відсутність водогону вони не працювали постійно. За однією з історичних версій, у цьому будинку розташовувалася єврейська баня, побудована Абрамом Пейсарнетком.

Але військовим необхідна була щотижнева помивка в лазні. Саме командування гарнізону й підняло питання негайного будівництва потужної лазні. Але спорудження лазні можна було почати лише в комплексі з повною перебудовою комунального господарства міста, яку розпочали в 1928 році. Майже одночасно в Проскурові спорудили водогін (введений у дію у 1929 році), електростанцію (1930) і лазню (почали будівництво у 1929 році). Комплекс лазні, до якого увійшли також котельня й механічна пральня, остаточно був введений у дію в 1932 році. Нове комунальне підприємство одержало назву «Гарнізонна та цивільна комунальна лазня імені 12-річчя Жовтня». Проскурівська лазня стала найбільшою в області, а механічна пральня взагалі єдиною на весь регіон. За день лазня могла прийняти 2200 осіб. Особливим шиком у проскурівчан вважалося відвідування «ванних номерів», яких було всього 7. Загальне громадське відділення мало 41 місце, військове — 75. У 50–60-х роках у лазню стали ходити не лише для того, щоби просто помитися, лазню відвідували «для душі». Для багатьох хмельничан це стало доброю традицією.

С.Єсюнін

%d блогерам подобається це: