Житловий будинок 1890-ті рр.

Житловий будинок 1890-ті рр. (вул. Гастелло, 12)

Комплекс будівель військового призначення споруджений для розквартирування 35-го драгунського Бєлгородського полку, який у 1889 р. був переведений на місце постійної дислокації до Проскурова. Під забудову військового містечка було відведено десятин землі на північній околиці міста поблизу передмістя Дубове (нині – мікрорайон Дубове), й вже наприкінці 1890 р. було завершене спорудження першої його черги, яке вела спеціальна “Войсковая строительно-хозяйственная комиссия по опытной постройте в Проскурове казарм”. Ця комісія мала в розпорядженні не лише техніків та робочу команду, а й навіть тимчасово облаштований у передмісті Дубове цегельний завод. Того ж року 35-й драгунський Бєлгородський полк почав поескадронно розміщуватися у військовому містечку.

Сформований у 1775 р. як Таганрозький драгунський полк, він вже наприкінці ХVІІІ ст. брав участь у кавказьких війнах та поході в Персію, а згодом у Вітчизняній війні 1812 року. У 1817 р. полк розмістився в окрузі військових поселень в районі Чугуєва (під Харковим) та 1826 р. був перейменований на Бєлгородський уланський полк, отримавши пізніше №12. Після ліквідації військових поселень розпочався “подільський” період історії полку – у 1866 р. він був розквартирований у містечку Саврань Подільської губернії. У 1875 р. полк увійшов до складу 12-ї кавалерійської дивізії (штаб – Вінниця), що дислокувалась у західній частині губернії. Полк розмістився у районі Ярмолинець: штаб – Ярмолинці, 1-й ескадрон – Чорний Острів, 2-й – Городок, 3-й – Фельштин (нині – с.Гвардійське), 4-й – Купин. У 1877-78 рр. брав участь у російсько-турецькій війні, після повернення став на дислокування в районі Кам’янця-Подільського: штаб у Кам’янці, чотири ескадрони у повіті – у містечках Оринин, Чемерівці, Лянцкорунь (нині – с.Зарічанка), селі Жерді. У 1882 р. відбулася чергова реорганізація кавалерії (реформування гусарських та уланських полків на драгунські), за якою полк отримав нову назву і нумерацію – 35-й драгунський Бєлгородський полк. У 1888 р., у зв’язку з прибуттям до Кам’янця-Подільського 2-ї зведеної козачої дивізії, було вирішено вивести із губернського центру Бєлгородський полк. Новим місцем дислокації визначили Проскурів, де для полку розпочали будувати згадане містечко у Дубовому. У 1907 р. полк перейменований на 12-й уланський. В Проскурові у Бєлгородському полку служило чимало відомих військових: Володимир Хитрово (у 1893-94, 1900, 1904-1908) – генерал-майор, кавалер Гєоргієвської зброї, Олександр Казаков (у 1908-1914) – військовий льотчик, найкращий пілот-винищувач Першої світової війни, Микола Шинкаренко (у 1911-1914) – генерал-майор, відомий у діаспорі письменник та літературознавець (літ. псевдонім – Микола Бєлогорський) та ін.

З початком Першої світової війни 1914 р. Бєлгородський полк залишив Проскурів та брав участь у боях на Південно-Західному фронті.

В роки Української революції 1917-1921 рр. військове містечко використовувався різними військовими підрозділами, в період їх перебування у Проскурові: армії Української Народної Республіки, Війська Польського, Червоної Армії.

Після встановлення радянської влади (кінець 1920 р.) військове містечко перейшло в розпорядження 8-ї кавалерійської дивізії Червоного козацтва, яка згодом була перейменована в 1-у Запорізьку кавалерійську дивізію Червоного козацтва. Дивізія була найбільшим військовим підрозділом Проскурівського гарнізону у міжвоєнні роки (1920-1941 рр.). Командували дивізією В. Примаков, М. Дьомичев, С. Туровський, П. Григор’єв та ін.

З 1957 р. військове містечко перебувало у розпорядженні 17-ї гвардійської мотострілецької Єнакієвсько-Дунайської Червонопрапорної ордена Суворова дивізії (створена 1942 р., у 1992 р. переформована у 15-ту окрему механізовану бригаду, у 2004 р. розформована), підрозділи якої перевели до Хмельницького з Угорщини. Будівлі містечка використовувались здебільше для розташування допоміжних підрозділів і під житло родин військовослужбовців.

Адміністративні будинки. Вул. Гастелло, 10; вул. Петра Болбочана, 3, 4. Двоповерхові, цегляні, у плані прямокутні. Будинки вирішені у цегляному стилі. Нині використовуються як житлові будинки.

Будинок штабу. Вул. Петра Болбочана, 8. Двоповерховий, цегляний, у плані прямокутний. Будинок вирішений у цегляному стилі. Загальна композиція симетрична, Нині використовується як житловий будинок.

Водонапірна башта, 1910 р. Вул. Гастелло. П’ятиярусна, цегляна, на кам’яному фундаменті, у плані восьмикутна. Водонапірна башта стала основною інженерною спорудою у збудованому в 1910 р. першому в місті централізованому питному водогоні. Він призначався для забезпечення потреб військового містечка та складався з двох свердловин та насосної станції.

Госпіталь. Вул. Купріна, 54. Двоповерховий, цегляний, у плані – П-подібний. Загальна композиція симетрична, на головному фасаді виокремлюється центральна розкріповка з арковим широким входом та бічні розкріповки з рустованим першим поверхом. Нині використовується як житловий будинок.

Житлові будинки молодшого офіцерського складу. Вул. Козацька, 63, 63/2; вул. Гастелло,4, 12. Одноповерхові, цегляні, на кам’яному фундаменті, у плані прямокутні. Будинки вирішені у цегляному стилі. Нині використовується як житлові будинки.

Житлові будинки для нижчих чинів (казарми). Вул. Козацька, 56, 63/1; вул. Гастелло,2, 6, 8. Одноповерхові, цегляні, на кам’яному фундаменті, у плані прямокутні. Будівлі вирішені у цегляному стилі. Нині використовується як житлові будинки.

Житловий будинок старшого офіцерського складу. Вул. Купріна, 54. Двоповерховий, цегляний, у плані прямокутний. Будинок вирішений у цегляному стилі. Загальна композиція симетрична, на головному фасаді виокремлюються два ризаліти. Нині використовується як житловий будинок.

Сергій Єсюнін


Наказом управлінням культури, національностей, релігій та туризму Хмельницької облдержадміністрації від 04.06.2018 №69н затверджено межі та режими використання зон охорони пам’яток місцевого значення, визначених науково-проектною документацією «Історико-архітектурний опорний план м. Хмельницького з визначенням меж та режимів використання зон охорони пам’яток, історичних ареалів», розроблену ПОГ «Інститут культурної спадщини» ВРОКСУ.

Відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам’яток, історичних ареалів населених місць забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Advertisements

Про культурно-мистецький простір міста Хмельницького

%d блогерам подобається це: