Міське училище 1906 р.

Цей двоповерховий будинок із перших днів свого існування і вже протягом століття перебуває винятково у “розпорядженні” дітей. Нині тут знаходиться обласний центр науково-технічної творчості молоді (донедавна – станція юних техніків), раніше тут розташовувалася школа, а спочатку його було побудовано для потреб міського училища.

У Російській імперії з 1804 року склалася чітка система державної народної освіти, за якою були встановлені чотири типи навчальних закладів: парафіяльні (школи), повітові (училища), губернські (гімназії) і університети. У Проскурівському повіті існувала розгалужена мережа церковно-парафіяльних шкіл, працювало повітове (їх ще називали “дворянськими”) училище в Чорному Острові, а також єврейське училище I-го розряду в Проскурові. У 1869 році, в результаті чергової реформи народної освіти, було прийнято рішення про закриття дворянських училищ і перетворення їх у міські народні училища. У тому ж році цей проект був реалізований: училище в Чорному Острові закрили, а замість нього в Проскурові відкрили двокласне міське народне училище. До міських училищ приймали дітей віком від 7 до 12 років, повний курс навчання тривав 5 років, викладалися наступні предмети: Закон Божий, російська мова з краснописом, арифметика, історія, географія, природознавство, церковний спів, креслення, а також гімнастика, ремесла для хлопчиків і рукоділля для дівчаток. Ще один нюанс — навчання дітей було роздільне, і тому існували два відділення – чоловіче і жіноче. Штатним доглядачем (тобто завідувачем) проскурівського училища був призначений Олександр Семенович Тищенко. Обіймаючи цю посаду понад тридцяти років, він завоював у місті величезний авторитет і повагу. Не випадково у своїх спогадах, що відносяться до 1888 року, відомий проскурівський нотаріус К.Колоколов згадував наступне: “В серой жизни Проскурова ярко блестели две точки, и одна из них – это двухклассное народное училище, во главе которого стоял популярнейший из жителей, смотритель Тищенко… Вообще, народное училище было учреждением, к которому проскуровское общество очень симпатизировало, к господину Т. все обращались за советами, не исключая милых хозяюшек, и снисходя к их просьбе, он очень часто даже варил им варенье, пек мазурку и приготовлял тюлевыя бабы, хотя последние не всегда выходили у него удачно, ибо были слишком ажурны”.

Але повернемося до історії училища. Тривалий час воно розташовувалося у тісних непристосованих для навчання приміщеннях на перехресті Соборної й Мільйонної (нині вул. Театральна), і тому вже наприкінці XIX століття виникає потреба розширення учбових площ. Зусиллями Тищенка, проблему незабаром вирішили – у 1903 році було завершено будівництво нового приміщення училища по вул. Олександрівській. У 1912 році міські училища (у т.ч. Проскурівське) реорганізували у вищі початкові училища – чотирьохкласні навчальні заклади, у які приймали дітей у віці 10-13 років уже після закінчення початкової школи. Проскурівське міське училище вважалося одним із найкращих у губернії, і, саме тому, з 1909 року при ньому відкрили “Постійні педагогічні курси” для вчителів. Треба відзначити, що подібні курси були організовані тільки в трьох містах Подільської губернії (крім Проскурова – у Вінниці та Балті). У перші роки радянської влади училище припинило існування. В його будівлі розташовується середня українська школа, яка у 1930-х роках мала №7, а в післявоєнний час – №3. Зазначимо, що у роки Великої Вітчизняної війни, нацистські окупанти в приміщенні школи №7 відкрили “Вербувальний пункт” – для організації відправки проскурівчан на роботи до Німеччини. Всього від січня 1942 року до кінця окупації було вивезено понад 1300 чоловік. У 1970 році середня школа переїжджає в інше приміщення, а будинок передається обласній станції юних техніків. У 1992 році станція перейменували в Обласний центр науково-технічної творчості молоді.

 

Advertisements
%d блогерам подобається це: