Прибутковий будинок, в якому на поч. ХХ ст. мешкав міський голова М. Сікора 1897 р., поч. ХХ ст.

Споруджений у 1897 р. як прибутковий будинок. Домовласник здавав перший поверх єврейському училищу, а другий «під квартири». Одним із квартиронаймачів був Микола Вікентійович Сікора (1862–1921) – шановна на поч. ХХ ст. у місті людина, якому довелося стати останнім у дорадянській історії Проскурова міським головою.

Будинок – цікавий зразок міської житлової забудови кінця XIX ст., зберігся дотепер майже без змін та має архітектурну цінність завдяки своєму цегляному муруванню.

Двоповерховий, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний, більш видовженим боком виходить на вул. Пилипчука. Загальна композиція фасадів симетрична, з двома бічними розкріповками, які увінчані прямокутними аттиками з парними цегляними стовпчиками. Фасади оздоблені деталями, виконаними за допомогою цегляного мурування, декор яких підкреслено пофарбуванням.

Нині — одне з приміщень Хмельницького міськрайонного суду.

Мико́ла Віке́нтійович Сіко́ра – Хмельницький міський голова (19171921) народився 6 грудня 1862 року в місті Плоскирів у польській родині. Вищу освіту здобув в Київському університеті. Після закінчення університету почав працювати у державних установах рідного міста.

У 1904 році вибраний гласним міської думи. Після цього отримав посаду члена міської управи. Спочатку з міським головою Генріхом Дубецьким, а пізніше на чолі з Павлом Дорошкевичем протягом 1905–1909 рр. міська дума збільшила асигнування на міське будівництво та розробила комплексний підхід до розв’язання проблем благоустрою міста. Микола Сікора активно займався впровадженням заходів щодо будівництва та ремонту з дотриманням будівельних та санітарних норм. На прохання смотрителя міського училища О.Тищенка у 1903 році збудовано нову будівлю для міського училища (нині — обласний центр науково-технічної творчості молоді). Відкрив нове приміщення голова міської думи П.Дорошкевич та члени міської управи М.Сікора і Я.Чекирда в присутності директора училища Н.Кузнєцова.

При полковнику Павлу Дорошкевичу як гласний думи і управи проводив заходи щодо підвищення загальноосвітнього рівня населення міста, сприяв збільшенню асигнувань на освітню галузь. Під час виборів 1916 р. М. В. Сікору вчетверте вибрали до складу міської думи та управи.

Після жовтневого перевороту, проголошення УНР 25 жовтня (7 листопада) 1917 року, вся влада опинилась в руках Української Центральної Ради. Всіх губернських і повітових комісарів було підпорядковано Генеральному Секретаріату Центральної Ради, виконувачем обов’язків повітового комісара став Сергій Кисельов. 28-30 жовтня (10-12 листопада) відбулись перевибори міської думи. Під впливом Бунду, еврейської соцпартії і солдатів дислокованого у місті гарнізону міським головою обрано М.Сікору. У період з 1918 по 1920 роки, щоб стабілізувати фінансову ситуацію у місті, були випущені власні гроші – бони. Назва на бухгалтерських документах значилась як бон чи дрібний грошовий знак. Бони підписував М.Сікора.

Микола Вікентійович Сікора помер у березні 1921 року і був похований на міському кладовищі.

%d блогерам подобається це: