Театр Б. Шильмана, в якому виступали видатні державні, військові та культурні діячі 1907 р.

Одним із найстаріших та культурно важливих об’єктів архітектури та пам’яток історії місцевого значення є будівля міського театру ХХ століття, в якій виступали державні, військові та культурні діячі на вулиці Проскурівській,43, пішохідній частині історичного центру міста.

Театр у Проскурові (нині – Хмельницький) почав діяти у 1892 році у приміщенні, власником якого був містянин Михайло Шильман, який здавав його в оренду  антрепренерам, що й організовували гастролі приїжджих театральних труп. Зважаючи на те, що цей театр розташовувався у дерев’яній пристосованій будівлі і не відповідав театральним вимогам, відомі театральні трупи відмовлялися приїжджати у Проскурів. Це спонукало Шильмана  побудувати нову спеціально облаштовану будівлю театру на центральній вулиці міста, яка відкрила свої двері у 1907 році. Поруч, у театральному дворі, був збудований невеличкий готель для приїжджих акторів та затишний театральний ресторанчик. З того часу театральна споруда у центрі стала культурним серцем міста, де вирувало мистецьке життя, бо свої вистави тут грали найкращі акторські колективи з Києва, Одеси, Петербурга.

Під час громадянської війни, коли Проскурів у 1919-1920-х роках опинився у центрі подій, пов’язаних із становленням Української Народної Республіки (УНР), театр був місцем  засідань Уряду УНР та Директорії. Театральний зал пам’ятає промови Головного Отамана Симона Петлюри, командуючого Січовими стрільцями Євгена Коновальця, інших урядовців УНР. Під час громадянської війни театральне життя не затихало. Так, відомим є факт, гастролей Нового Львівського театру у серпні 1919 року. Саме на проскурівській сцені судилося востаннє виступати видатній українській оперній артистці Катерині Рубчаковій (померла  від тифу 22 листопада 1919 року).

У 1920 році театр Шильмана був націоналізований радянською владою. І хоча у його приміщенні організували клуб імені Володимира Леніна та проводилися партійні конференції, різноманітні сесії, мітинги, пленуми, свої вистави тут ставив та показував пересувний робітничо-селянський театр. У 1925 році театральну споруду передали колективу щойно організованого Українського державного драматичного театру.

У березні 1941 року Проскурів став обласним центром Кам’янець-Подільської області і тому приймається рішення про переведення сюди Кам’янець-Подільського обласного музично-драматичного театру ім. Петровського. Але війна, що почалася через три місяці, змусила відкласти переїзд на повоєнний час. З 8 липня 1941 року місто Проскурів було окуповано німецько-фашистськими загарбниками. Від перших днів почав діяти “новий порядок” – кривавий режим терору і грабежу. Розпочалася масштабна кампанія зі знищення та вивезення до Німеччини духовних і матеріальних цінностей краю, розстріл населення, вигнання його в рабство. Окупанти здійснювали методичне та планомірне пограбування населення. Для винищення населення і військовополонених фашисти створювали концтабори, гетто, тюрми, де фашистські лікарі проводили медичні досліди, інфікуючи людей різними хворобами. Тоді у місті було знищено понад 95 тисяч чоловік населення.

Смертельним вироком для єврейського населення міста став підписаний гебітскомісаром 14 грудня 1941 року наказ про переселення євреїв міста зі своїм майном у гетто. Під гетто були виділені єврейські квартали, що були загороджені колючим дротом: від Південного Бугу по вулиці Кам’янецькій до вулиці Подільської і по ній до вулиці Проскурівського підпілля і знов до Південного Бугу. Одночасно в цьому гетто перебувало три тисячі євреїв.

Разом з тим, протягом окупації в місті активно діяв рух Опору – Проскурівська підпільна організація. Звісно будинок театру служив владі окупантів місцем збору населення для оголошення своїх указів та порядків. Про його культурно-творчу діяльність нічого не відомо.

25 березня 1944 року війська 1-го Українського фронту  звільнили місто від нацистських окупантів. У листопаді 1944 року у будівлю Проскурівського театру переїжджає з Кам’янця – Подільського обласний музично-драматичний театр імені Г. Петровського.

У 1954 році Проскурів перейменовано у Хмельницький на честь великого гетьмана Богдана Хмельницького. Місто активно розбудовувалося, зростали нові підприємства та будувалися нові соціально-культурні заклади. У 1960 р. на перехресті вулиць Кам’янецької і Гагаріна завершується будівництво грандіозного Палацу культури із залом на 750 місць, куди і переводять  обласний музично-драматичний театр імені Г. Петровського.

А приміщення колишнього театру Шильмана на Проскурівській, 43 використовується як міський Будинок культури. Вагомий культурний осередок міста став місцем зростання мистецьких колективів:

  • ансамблю народного танцю «Веселка», організованому першим завідуючим клубом району міста Заріччя М. Н. Ушаковим у 1947р., переведений у міський будинок культури у 1963 р. отримав звання «народного аматорського» і до сьогодні є одним із найстаріших не тільки у місті, а й у Хмельницькій області.
  • колективу бандуристів організованому В. Д.Панкратовою у 1958 році, з 1960 року діє у міському будинку культури спочатку як ансамбль, а згодом як капела. Відзначена почесним званням «народна аматорська»;
  • народного театру міського будинку культури, заснованого В. І. Богославським у 1953 році, у 1964 одержав звання «народного аматорського»;
  • народного аматорського ансамблю бального танцю «Успіх», заснованого у 1987 році одним із кращих балетмейстерів Хмельниччини С.Кондрико;
  • народного аматорського хору ветеранів війни та праці «Надвечір’я», заснованого у 1999 році, керівником якого з початку створення є заслужений працівник культури України Б. П. Лободюк;
  • ансамблю народного танцю «Намисто» під керівництвом І. Б. Штогріної, заснованого у 2002 році. У 2007 році ансамблю було присвоєно звання «зразковий».

Усього при міському будинку культури діє 17 колективів, студій та гуртків, крім вищеперерахованих колективів, що мають звання «народний аматорський» та «зразковий»,  також працюють: студія бального та сучасного танцю, музичний гурток, студія оригінального жанру «Вогень», студія солоспіву «Art-song» та інші. Усього у колективах та студіях займається понад 720 осіб різного віку.

Міський будинок культури – це епіцентр молодіжного дозвілля у місті, тут постійно проводяться театральні вистави, концерти, фестивалі, змагання КВК, вечори відпочинку, дискотеки, акції соціального спрямування, рок-концерти тощо. На його сцені виступали творчі колективи з Данії, Росії, Англії, Німеччини, Польщі.

Міський будинок культури – це практично єдиний у місті заклад, де можна всі заходи відвідати безкоштовно, а також заняття у переважній більшості творчих колективів та гуртках є безкоштовним для хмельничан. Це – єдиний концертний зал, що належить громаді міста і є загальнодоступним для кожного хмельничанина. Це – вагома сторінка історії культурного життя Хмельницького та його невід’ємна частина. Щорічно тут відбувається понад дві сотні різноманітних заходів, глядачами яких, за приблизними підрахунками, є понад 40 тис. осіб кожного року. Крім того, чимало заходів працівники міського будинку культури проводять просто неба, на відкритих площадках та майданах міста, бо концертний зал просто не в змозі вмістити таку кількість глядачів.

Advertisements
%d блогерам подобається це: