Не піддається забуттю

rajdugaУ Хмельницькій дитячій школі мистецтв «Райдуга» 24 листопада відбувся урок-пам’яті, зустріч з Тамарою Добровою – автором історико-філософського есе «Голод», побудованого на фактах, дослідженнях, спогадах очевидців. 

Присутнім у залі дітям та викладачам Тамара Сергіївна розповіла про події 30-х років на Поділлі, штучний голодомор, що був використаний для знищення генофонду нації, руйнації етнічних ментальностей і традицій, знецінення національного духу і взагалі, людського життя.

rajduga1

Десятиліття віддаляють нас від тих страшних подій 1932-1933 років. Ми маємо знати правду та зобов’язані вічно пам’ятати, чиїх батьків ми сини і доньки.

rajduga2

Advertisements

2 thoughts on “Не піддається забуттю”

  1. ХТО ВІДПОВІСТЬ?..
    Стискається серце, холонуть долоні,
    Як лиш уявляєш ті втрати без війн.
    Це ж скільки Вкраїни померло ще в лоні!
    І хто за ті чорні діла відповість?

    Червоні «конателі» то, торбохвати,
    Сатрапи, іуди – голодна мара!
    Могли на могилах вони святкувати,
    Як люд український ущент вимирав.

    Людей у кагати кладе моровиця.
    Вже трупень, капутень, могилень – зима.
    А нива, пахучий хлібець тільки сниться
    О чим закропитись? Ні крихти ж нема.

    А там – людоїдень вартує на чатах.
    Не квітень – капутень, не червень – чума.
    Укрились навіки барвінком хрещатим.
    Немов не було. Півсела вже нема.

    Конає в погибелі пів-України,
    Бо зверху, при владі, кацапи й жиди.
    Забрали худобу і все – до зернини,
    Лише не забрали повітря й води.

    І пухли, й потухли, нема і схорону.
    І падали тихо навіки в траву.
    Люцифера ми допустили до трону!
    Його дитинчата понині живуть.

    Хвалять ту епоху, бо їх годувала,
    За плани давала посади, грошву.
    Хто більше погавка, в того більша ставка,
    Та, бач’, не розпре ненажеру Москву.

    Стискається серце, холонуть долоні,
    Як лиш уявляєш ті втрати без війн.
    Це ж скільки народу померло ще в лоні!
    І ХТО
    за ті чорні жнива
    відповість?
    (© Любов СЕРДУНИЧ, 2008)

  2. ХАЙ ВІДПОВІСТЬ МЕНІ МОСКВА!
    За людопад без поховань,
    За зниклі назви цілих сіл
    Хай відповість мені Москва:
    Її керманичі усі.

    За пекло райської землі,
    За пухлень, чумень, за терор
    І за приписані нулі,
    Що приховали людомор.

    За три пшеничні колоски
    І той комуністичний рай,
    Де за півслова – Соловки.
    Де кожен третій помирав.

    За те дитя, що в лоні ще,
    Не народившись, висохло.
    За цей болючий в серці щем!
    За все, що, вмерши, не збулось,

    Перед судом за ті жнива,
    За найстрашніший злочин свій
    Хай стане нинішня Москва,
    Допоки свідки ще живі.

    Невизнання, мовчання – глум
    Над пам’яттю мільйонів жертв!
    Лиш допусти – й новий Валуй*
    Вже незалежних нас пожер.

    За все хай відповість Москва:
    Її керманичі усі.
    Щоб пам’ять – вічна і жива
    Щоб на столі повік – хліб-сіль.
    (© Любов СЕРДУНИЧ, 2008)

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s